Дезінфекції підлягають сечоприймачі, судна, постільна білизна, посуд, горщики, якими користувалися пацієнти. Дезінфекційної обробки піддаються різні приміщення — туалети, ванні кімнати, палати, навколишні предмети інтер’єру, іграшки та ін.
Дезінфікуючі засоби поділяються на кілька груп:
- перекисні сполуки;
- бромисті з’єднання;
- йодисті з’єднання;
- хлористі сполуки;
- спирти;
- поверхнево активні речовини;
- кислоти та їх солі;
- альдегіди;
- феноли;
- крезоли.
Кожна з перерахованих груп впливає на мікроорганізми по-різному, має різний ступінь токсичності і активності, різну сферу застосування і поширення.
У більшості випадків для дезінфекції використовують препарати з вмістом хлору. Незважаючи на їх широке поширення, вони мають ряд недоліків:
- погано розчиняються
- мають різкий запах, який подразнює слизову
- нестабільні у зовнішньому середовищі
- при попаданні на тканини, може призвести до вицвітання її
- нерідко викликають корозію металів.
Для виготовлення дезінфікуючих засобів використовуються спеціальні розчини та порошки. Деззасоби можуть випускатися у вигляді аерозолів, концентратів, дезінфікуючих серветок, готових розчинів. Щоб обробляти приміщення, предмети побуту, медичні інструменти використовуються різні концентрації дезінфікуючих засобів.
Дезінфікуючі засоби застосовуються в:
- медичних установах;
- стоматологічних закладах;
- ветеринарних лікарнях;
- підприємствах молочної і м’ясної промисловості;
- салонах краси, перукарень;
- установах освіти;
- дитячих дошкільних установах;
- закладах громадського харчування.
У кожній медичній галузі – хірургії, стоматології, педіатрії, гінекології, акушерстві використовуються різні дезінфікуючі засоби. Це обумовлено затребуваністю деззасоби в певній сфері медицини та ефективністю його застосування в профілактичних установах.