Що таке мікоз та як його лікувати?

Posted by John 03.06.2022 0 Comment(s)

Мікоз - це захворювання, яке викликають паразитичні патогенні грибки. Найчастіше зустрічаються шкірні мікози та мікози внутрішніх органів.

 

Класифікація мікозів

 

Глибокі(вісцеральні, системні мікози): бластомікоз, кокцидіоз, гістоплазмоз та ін.
Підшкірні мікози (субкутанні)мадуромікоз, споротрихоз
Епідермомікозиепідермофітія пахова, епідермофітія стоп і поверхневі дріжджові 
ураження шкіри і слизових оболонок (кандідамікози)
Дерматомікозиактиномікоз, глибокий бластомікоз, хромомікоз, споротрихоз, а також вісцеральні форми кандидамикозу і мікози, обумовлені деякими 
пліснявими грибами.
Кератомікози(поверхневі): різнобарвний лишай, біла п'єдра, чорна п'єдра
Опортуністичні мікозислизових оболонок, легень, мозкових оболон (кандидоз, аспергільоз, пеніцильоз, мукормікоз, криптококоз, пневмоцистоз)

 

Зараження мікозом можливе, якщо є такі симптоми:

  • Почервоніння або лущення шкіри без видимої причини.
  • Наявність роздратування в складках між пальцями ніг або рук.
  • Наявність попрілостей на різних ділянках шкіри.
  • Сверблячка, відшарування шкірних покривів на стопах або долонях.
  • Наявність бульбашок або хворобливого здуття.
  • Зміни в структурі нігтьової пластини.
  • Наявність плям на нігтьовій пластини.
  • Відшаровування нігтьової пластини або фрагментарне її лущення.

 

 

Шляхи зараження мікозом

До збудників мікозів, в першу чергу, відносять мікроскопічні лусочки, які відшаровуються від шкіри зараженої людини. Вони залишаються на підлозі, на килимі або ховаються серед ворсин рушників. Їх можна зустріти в басейнах і в душових. Патогени перебувають там у готовності, чекаючи можливості перенестися на шкіру здорової людини.

Серед шляхів зараження виділяють:

  • часте відвідування готелів і хостелів;
  • використання загальних рушників і гребінців;
  • носіння чужого взуття, наприклад: ковзанів, лижних черевиків;
  • примірка нового взуття в магазині, який до цього взували без шкарпеток;
  • відвідування перукаря або косметолога, які погано продезінфікували свої інструменти;
  • користування загальними санвузлами: душем, туалетом.

 

Ускладнення

Небезпека ускладнень спостерігається у пацієнтів зі значно зниженим імунітетом. У цьому випадку інфекція може поширюватися по всьому тілу та призводити до захворювань мозку або серця.

До наслідків мікозу відносять:

  1. Менінгіт;
  2. Нефрит;
  3. Бешихове запалення;
  4. Появу абсцесів;
  5. Ендокардит.

Менінгіт – це запалення захисних оболонок головного або спинного мозку людини. Бактеріальна або вірусна інфекція, що потрапляє до спинномозкової рідини (ліквору), яка циркулює у порожнинах головного та спинного мозку, та зазвичай викликає запальний 
процес.

Нефриит — первинне запалення нирок на імунній основі з пошкодженням усього нефрону.
Бешихове запалення, або бешиха – це інфекційне захворювання, що характеризується чітким, обмеженим запаленням певної ділянки шкірних покривів, а також вираженою інтоксикацією та гарячкою.

Абсцес – це гнійно-некротичні захворювання, яке характеризується запаленням тканин з утворенням порожнини заповненої гнійним вмістом.

Ендокардиит — запалення внутрішньої оболонки серця — ендокарду. Здебільшого ендокардит не є самостійним захворюванням, а являє собою синдром при інших захворюваннях.

  • Серцеву недостатність
  • Лімфостаз (лімфатичний набряк)
  • Відторгнення трансплантата

Пацієнти також іноді нехтують оніхомікозом.

Якщо його не лікувати, це може привести до наступних ускладнень:

  • незворотної втрати нігтів;
  • розвитку бактеріальної інфекції шкіри;
  • поширенню інфекції на інші ділянки тіла й іноді навіть у кровотік.

Серцева недостатність – це патологічний стан, при якому функціональність серця порушується таким чином, що орган не справляється з поставкою достатньої кількості крові й кисню до органів тіла при навантаженні. Іноді порушення діяльності серця є і в стані спокою.

Лімфостаз, лімфедема — патологічний стан скупчення багатої на білок рідини у інтерстиціальному просторі, що має клінічні прояви у вигляді набряку тканин та ознак трофічних порушень на шкірі та підшкірній жировій клітковини.

Реакція відторгнення трансплантату — імунна відповідь реципієнта на пересадку чужорідного органа чи тканини.

Оніхомікоз — це грибкова інфекція нігтів. Ураження нігтьової пластини грибами різних родин, внаслідок якого порушується її цілісність, змінюється колір та прозорість, зменшується щільність прилягання до нігтьового ложа, товщина та інш. Ускладнення оніхомікозу також небезпечні для діабетиків, яким може знадобитися ампутація.

 

Лікування мікозу

Лікуванням захворювання повинен займатися подолог. Самостійні методи часто закінчуються рецидивом. У разі зовнішнього мікозу зазвичай спочатку застосовується місцеве лікування, яке полягає в змазуванні інфікованої ділянки ліками у вигляді крему або мазі.

Якщо патологія не проходить, необхідно пероральне лікування мікозів:

  • антимікотичні препарати, що містять антибіотики й кортикостероїди —застосовуються при порушенні цілісності епідермісу та слизової оболонки;
  • препарати, орієнтовані на боротьбу зі свербежем;
  • зволожуючі засоби — призначаються для відновлення шкірних покривів.

При лікуванні грибкових захворювань добре зарекомендувала себе фототерапія, яка служить для стимуляції імунної системи та недопущення розростання грибка. У запущених ситуаціях може відбуватися оперативне втручання. При цьому видаляються уражені нігтьові пластини або омертвілий шар епідермісу.

Слід зазначити, що у разі деяких видів захворювання терапія може тривати як 1 день (вагінальний кандидоз), так і 6 місяців (оніхомікоз).

 

Профілактика захворювання

Профілактика мікозу завжди краще лікування. Щоб запобігти грибковим інфекціям, необхідно дотримуватися основних принципів профілактики. Для профілактики підходить антибактеріальний та протигрибковий засіб.

 

 

Лінкомістін:
1.Обробка взуття спиртовим розчином Лінкомістіна;
2.Обробка стопи перед відвідуванням басейна та лазні

Дерматофіти – це грибки, ставляться до родів Trichophyton, Microsporum і Epidermophyton. Дані мікроорганізми відрізняються тим, що не можуть харчуватися за рахунок вуглекислого газу з повітря. Вони потребують приготованих органічних речовинах, і саме тому основним субстратом для них є кератин, що міститься у великих кількостях в шкірі і нігтях у людини або ж у тварин.

Дерматофіти викликають більшою мірою мікози стоп, ніж кистей. Ідеальною навколишнім середовищем для розвитку грибка є тепле стан підвищеної вологості, яка створюється при довгому носінні взуття. Зараження стоп мікозами відбувається через розвитку такими видами грибів, як Rubrum, Mentagrophytes.

У хворих мікозами стоп уражаються такі ділянки:

  • простір між пальцями,
  • ступня,
  • бокова поверхня пальців стоп і кистей.

Основними ознаками появи синдрому дерматомікози на кистях і стопах є потовщення і лущення шкіри, поява тріщин, рідко – бульбашок і т. д.

 

Фармакологічні властивості

Противогрибкова дія на аскоміцети роду Aspergillus і роду Penicillium, дріжджові (Rhodotorula rubra, Torulopsis gabrata і т. д.) і дріжджоподібні гриби (Candida albicans, Candida tropicalis, Candida krusei, Pityrosporum orbiculare (Malassezia furfur) і т. д.), дерматофіти (Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Trichophyton verrucosum, Trichophyton schoenleini, Trichophyton violacent, Epidermophyton Kaufman-Wolf, Epidermophyton floccosum, Microsporum gypseum, Microsporum canis т.д.), а також на інші патогенні гриби, у вигляді монокультур і мікробних асоціацій, включаючи грибкову мікрофлору з резистентністю до хіміотерапевтичних препаратів.

Противовірусна дія, активний відносно складних вірусів (віруси герпесу, вірус імунодефіциту людини та ін) і діє на збудників захворювань, що передаються статевим шляхом (Chlamydia spp., Treponema spp., Trichomonas vaginalis, Neisseria gonorrhoeae)

Бактерицидна дія відносно аеробних і анаеробних бактерій, грам позитивних (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Streptococcus pneumoniae, Bacillus subtilis, Bacillus anthracoides) і грамнегативних мікроорганізмів (Neisseria spp., Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Vibrio spp.), як у вигляді монокультур, так і у вигляді асоціацій (синьогнійна паличка і стафілокок, ешерихії та стафілококи), включаючи госпітальні штами, що володіють полірезистентністю до антибіотиків.