© С. М. Геряк, А. В. Куценко, В. В. Куценко, В. Д. Якимчук, Н. І. Багній, Т. В. Зайкова

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ НЕОВІРУ В ЛІКУВАННІ ЖІНОК ІЗ ГОСТРОКІНЦЕВИМИ ГЕНІТАЛЬНИМИ КОНДИЛОМАМИ


С. М. Геряк1, А. В. Куценко2, В. В. Куценко2, В. Д. Якимчук2, Н. І. Багній1, Т. В. Зайкова2 1


Кафедра акушерства та гінекології №2 (зав. – д. мед. н. С. М. Геряк), Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського,


-Тернопільський обласний перинатальний центр «Мати і дитина» (головний лікар – к. мед. н. В. В. Куценко), м. Тернопіль


EXPERIENCE OF NEOVIR IN TREATMENT OF WOMEN WITH GENITAL WARTS


S. M. Heryak, A.V. Kutsenko, V. V. Kutsenko, V. D. Yakymchuk, N. I. Bagniy, T. V. Zaikova


SUMMARY


The experience of application Neovir immunomodulator in treatment of 32 women with genital warts was presented. Demonstrated its pronounced antiviral and clinical effect.


ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ НЕОВИРА В ЛЕЧЕНИИ ЖЕНЩИН С ОСТРОКОНЕЧНЫМИ ГЕНИТАЛЬНЫМИ КОНДИЛОМАМИ


С. Н. Геряк, А. В. Куценко, В. В. Куценко, В. Д. Якимчук, Н. И. Багний, Т. В. Зайкова


РЕЗЮМЕ


Представлен опыт применения иммуномодулятора Неовира в комплексном лечении женщин с остроконечными генитальными кондиломами. Продемонстрировано его выраженный противовирусныйи клинический эффект при данной патологии.


Ключевые слова: папиломавирусная инфекция, остроконечные кондиломы, Неовир.


Папіломавірусна інфекція (ПВІ, вірусні бородавки, гострокінцеві кондиломи, венеричний конділоматоз) – група вірусних інфекційних захворювань, що характеризуються розвитком хронічних рецидивуючих папіломатозних утворень на шкірі та слизових оболонках, широким поширенням серед жінок репродуктивного віку, високою контагіозністю. Кількість хворих папіломавірусною інфекцією постійно зростає. Як свідчать дані літератури, в нашій державі у 1999 р. було зареєстровано 7231 хворого папіломавірусною інфекцією, а в 2007 р. – уже 20172 [3].


Віруси папіломи людини (ВПЛ) – це маленькі віруси з дволанцюговою спіраллю ДНК, які містять приблизно 7900 пар нуклеотидів. У кожного з приблизно 80 різних ідентифікованих типів вірусів папіломи людини виявлено специфічний тропізм до різних типів тканин. Вірус папіломи людини живе в шкірі та слизових оболонках статевих органів. Клінічні прояви залежать від типу вірусу та локалізації утворень. Приблизно 30 типів вірусів папіломи людини виявлено в зонах статевих органів. На сьогодні встановлено 15 штамів з високим онкогенним ризиком, найнебезпечнішими серед яких вважають 16, 18, 31 і 45 типів. Інші типи вірусу папіломи відносять до таких, які мають низький онкогенний ризик. Вони уражають шкіру та слизові оболонки, найчастіше у вигляді гострокінцевих і плоских кондилом, бородавок. Рідше виявляють ураження у вигляді плям, гігантських кондилом Бушке – Левенштайна, бовеноїдних папульоз [4, 5].


Віруси 6, 11, 13, 42 і 44 типів є причиною виникнення гострокінцевих кондилом. У жінок кондиломи з'являються найчастіше на зовнішніх статевих органах в області малих статевих губ, рідше на великих статевих губах, в піхві, на шийці матки, в ділянці сечівника, промежини та заднього проходу. Вкрай рідко зустрічаються гострокінцеві кондиломи в ротовій порожнині, горлі, сечовому міхурі та прямій кишці. Кондиломи зовнішніх статевих органів та піхви зазвичай розташовані на широкій або тонкій ніжці, нагадують цвітну капусту [1, 2].


Для того, щоб вірус міг проявити себе клінічно, необхідною є накопичення певної його «критичної кількості». Це стає можливим за умови зниження місцевого імунітету. Накопичившись у достатній кількості на ділянці шкіри або слизової оболонки, ВПЛ змінює функцію епітеліальних клітин: вони починають безконтрольно ділитися, що призводить до розростання ділянки шкіри та появи гострокінцевих кондилом. Зазвичай, гострі кондиломи з'являються одномоментно. Найчастіше з'являється відразу кілька кондилом, іноді до кількох десятків. Рідше зустрічаються випадки, при яких кондиломи з'являються поступово протягом кількох днів.


Гострокінцеві кондиломи статевих органів належать до захворювань, що передаються статевим та контактно-побутовим шляхом. Можливе самовідтворення кондилом з виникненням нових вогнищ поза зоною первинного утворення. У 50-70% дітей, що народилися в інфікованих матерів, відбувається вертикальна передача вірусу. Рецидиви гострокінцевих кондилом пов’язані, переважно, не з реінфекцією ПВІ, а з її реактивацією [3].


В даний час існує цілий арсенал різноманітних методів лікування хворих на папілома вірусну інфекцію. Оптимальною сьогодні вважається комбінована терапія, що поєднує локальне та системне лікування [3, 4, 5]. Разом з тим, і досі немає загальновизнаних програм лікування жінок із папілома вірусною інфекцією.


Тому, метою дослідження було вивчити клінічну ефективність та безпечність застосування сучасного синтетичного імуномодулятора – індуктора інтерферону – Неовіру у жінок репродуктивного віку, хворих на гострокінцеві кондиломи.


Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням перебувало 32 жінки основної групи віком 33 (19; 47) роки з гострокінцевими генітальними кондиломами. Тривалість захворювання становила 6 (2; 11) років. У всіх пацієнток було проведено полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) для діагностики папіломавірусної інфекції. Вірусну етіологію виявлено в 100 % випадків – це були 6, 13, 42 і 44 типи. В якості лікувальної програми хворим проведено видалення кондиломатозних розростань методом електрокоагуляції з одночасним застосуванням Неовіру по 250 мг внутрішньом’язево кожні 48 год. протягом 15 діб. Побічних медикаментозних реакцій не відмічено.


Групу порівняння становили 27 пацієнток із гострокінцевими кондиломами, яким проведено загальноприйняті методи лікування, передбачені наказом МОЗ України № 676 ві 31.12.2004 р., що не включали імуномодулюючих засобів.


Результати серологічних тестів на ВІЛ-інфекцію та сифіліс у всіх жінок були негативними. Імунологічне обстеження пацієнток проводили шляхом оцінки таких імунологічних показників, як відносний та абсолютний вміст Т- і В-лімфоцитів в периферичній крові, рівень природних кілерів, співвідношення субпопуляцій Т-хелперів / Т- супресорів (CD-4 / CD-8) методом моноклональних антитіл, концентрації сироваткових імуноглобулінів основних класів (Ig M, Ig G) методом імунодифузії у гелі за Manchini, рівня циркулюючих імунних комплексів в реакції преципітації та вмісту прозапальних та протизапальних цитокінів – інтерлейкінів (IL-1β, IL-6, TNF-α) у сироватці крові методом ІФА.


Результати й обговорення. Спостереження за пацієнтками тривало 12 міс. За цей період не було виявлено жодного клінічного випадку рецидиву ПВІ. При проведенні ПЛР через 3, 6 і 12 міс. ВПЛ не знайдено.


Аналіз отриманих результатів динаміки процесів епітелізації ділянок деструкції та відмирання кондилом продемонстрував значно швидші терміни регенерації епітелію шкіри, зменшення набряку та запальної відповіді у порівнянні з групою порівняння.


Дослідження показників клітинного та гуморального імунітету вказують на позитивний вплив зазначеної терапії на стан імунного профілю пацієнток основної групи. Так, оцінка концентрації імуноглобулінів М та G виявила нормалізації концентрації як Ig M, так і Ig G протягом 21 дня при їх первинному різкому підвищенні відповідно у 1,8 та 2,6 рази.


Дослідження показників Т-клітинної ланки імунітету показало, що в результаті запропонованої терапії в основній групі відмічено збільшення показників абсолютного числа Т-лімфоцитів за рахунок нормалізації рівня Т-хелперів у порівнянні з вихідними даними (р<0,05), що супроводжувалось нормалізацією імунорегуляторного індексу. Одночасно, в групі порівняння спостерігали поглиблення зсуву імунорегуляторного індексу і посилення імунного дисбалансу внаслідок розвитку запальної реакції. Це підтвердило визначення рівня цитокінів. Повторне дослідження цитокінового профілю через 21 день від початку лікування виявило нормалізацію показників прозапальних цитокінів в сироватці крові пацієнток основної групи та значне їх зростання у групі порівняння, що є свідченням недостатньої ефективності загальноприйнятої терапії.


Таким чином, застосування сучасного синтетичного імуномодулятора – індуктора інтерферону Неовіру є перспективним напрямком системного лікування хворих на папілома вірусну інфекцію. При цьому Неовір чинить виражену противірусну дію стосовно ДНК- та РНК-геномних вірусів. Він викликає швидке наростання титрів ендогенних інтерферонів α, β і γ. Відомо також, що внутрішньом’язове введення 250 мг Неовіру за сироватковими концентраціями інтерферону еквівалентне введенню 6-9 млн. МО інтерферону α. Пік активності інтерферонів у крові спостерігається уже через 1,5-2 год. і зберігається протягом 16-20 год. після введення Неовіру. Наслідком цього є індукція в організмі каскаду імунних реакцій, спрямованих на знищення та елімінацію збудників і уражених ними клітин. Клітини-продуценти інтерферону набувають здатності виробляти значно більше інтерферону в відповідь на повторну індукцію, викликану патологічним об’єктом [1, 6]. Ця властивість зберігається ще тривалий час після відміни препарату.


Власне імуномодулююча дія Неовіру базується на його здатності активувати стовбурові клітини кісткового мозку, нормалізувати баланс ефекторних ланок Т-клітинного імунітету. В цілому даний препарат підвищує функціональну активність макрофагів і поліморфноядерних лейкоцитів, посилює їх міграцію та здатність до фагоцитозу. Неовір коригує тканинний ріст, підвищує активність NK-клітин, посилює всі форми цитотоксичності, сприяє відновленню адгезивності клітин, інгібує їх проліферативну та метастатичну активність [6].


Застосовані методи лікування є адекватними, високоефективними та безпечними, не мають негативного впливу на репродуктивну функції, прискорюють терміни регенерації епітелію, зменшують кількість ускладнень.


Висновки. 1. Неовір чинить виражений противірусний ефект щодо вірусу папіломи людини, тому застосування даного імуномодулятора може бути рекомендованим у хворих із гострокінцевими генітальними кондиломами.


Перспективи подальших досліджень. Отримані результати свідчать про перспективність досліджень у даному напрямку та необхідність їх врахування при веденні хворих ПВІ.


Література.


1. Заварзина Л.П. Применение Неовира в акушерстве с целью иммунореабилитации // Информационное письмо. – Екатеринбург, 1998.


2. Инфекции в акушерстве и гинекологии / Под ред. О. В. Макарова, В.А.Алешкина, Т. Н. Савченко. – М. : МЕДпресс-информ, 2007.


3. Линников В. И. Опыт применения иммуномодулятора Галавита при лечении папиломавирусной инфекции / В. И. Линников, Н. И. Бондаренко // Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения. – 2010. – Т. 149, Ч. IV. – С. 114-116.


4. Манухин И. Б. Заболевания наружных половых органов у женщин / И.Б.Манухин, Н. И. Кондриков, Т. П. Крапошина. – М. : Медицинское информационное агентство, 2002. – С. 42-65.


5. Сметник В. П. Неоперативная гинекология / В. П. Сметник, Л.Г.Тумилович. – М. : Медицинское информационное агентство, 2005. – С. 562-573.


6. Gretkova A., Slavina E., Leipunskaya I., Kadagidze Z. Effect of inducer neovir on the sensitivity MDR- and MDR-t-cells to antitumor drugs // Russian Journal of Immunology. – 2000. – Vol.5, № 6.